Володимирський собор та Кирилівська церква

Володимирський собор

Володимирський собор побудували на честь 900-річчя Хрещення Русі, в 1852 році митрополит Філарет висловив ідею побудувати в Києві собор, присвячений цій даті, яка дуже сподобалася імператору Миколі I. По всій країні почався збір пожертвувань на будівництво храму, і вже до вересня 1859 року було зібрано близько 100 тисяч рублів.

Початковий проект Володимирського собору розробили архітектори В. В. Шторм і П. В. Спарро, пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. У спорудженні собору брали участь архітектори Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Миколаїв. Володимирський собор побудований в так званому російсько-візантійському псевдостилі. Собор у плані — традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, але увінчаний 7 вежами.

Володимирський собор — це блискучий зразок мистецтва і архітектури. Собор розписувала група видатних художників: М. А. Врубель, М. В. Нестеров, В. М. Васнєцов, П. А. Сведомський і В. А. Котарбіньський під загальним керівництвом професора А. В. Прахова.

За радянської влади у Володимирському соборі перебували музей атеїзму і книгосховище бібліотеки Академії наук. У 1936 році храм ледь не знесли — для отримання цегли, вкрай необхідної «народному господарству». З 1944 року (ще під час німецької окупації) використання храму для культових потреб було відновлено і з тих пір ніколи не припинялося.

В даний час Володимирський собор є головним храмом Київського Патріархату.

 

Кирилівська церква

Вона з’явилася ще в XII столітті (принаймні, в ті роки церква вже згадується в літописах) і дивом збереглася, до наших днів. «Живі» навіть фрагменти фресок, які молодші знаменитої Софії всього на століття. У Кирилівській церкві в XII столітті поховали легендарного київського князя Святослава – героя «Слова о полку Ігоревім».

В ті далекі часи, коли зводилася ця прекрасна споруда, тут була околиця Києва. Церкву назвали на честь Кирила Олександрійського, одного з найбільших богословів першої половини V століття.

За поширеною версією, храм почав будувати чернігівський князь Всеволод Ольгович, а завершувала після його смерті вдова Марія. Значення цієї церкви було велике – саме тут у 1139 році князь здобув перемогу в битві за київський престол. Чесно кажучи, битви особливої і не було. Всеволод просто підпалив Копирів кінець (в районі нинішньої Львівської площі) та пригрозив тодішньому правителю, В’ячеславу, мовляв, або забирайся, або спалю всіх геть.

На радощах Всеволод, який, кажуть, був розбишакою, бабієм і випивакою, вирішив побудувати храм в пам’ять про себе коханого.  У Кирилівській церкві збереглося 800 квадратних метрів фресок XII століття – у Східній Європі немає храму, де було б стільки найдавніших свідчень. Зазвичай сюжети в християнських храмах, але в Кирилівській є абсолютно унікальні. Присвячені вони опису життя святого Кирила Олександрійського, і біля однієї з сцен стоїть напис: «Кирило вчить царя». Вчені спантеличені, адже царів у той час ще не було. «Цар» на фресці зображений абсолютно несподівано: на ньому візерунчастий червоно-коричневий жупан, шаровари і високі чоботи, розшиті перлами! Дослідники майже впевнені, що це «замовник» храму Всеволод.

Оставить комментарий